Тернопіль
Заснований у 1540 році Яном Амором Тарновським. До 1569 року належало до Теребовлянського староства (пізніше повіту) Руського воєводства Королівства Польського. У 1569–1772 роках вже у Речі Посполитій: у складіТеребовлянського повіту, Галицької землі Руського воєводства; у 1772–1810, 1815–1867 — центр Тарнопільського округу у складі Королівства Галичини та Лодомерії, 1810–1815 — Тернопільського краю Російської імперії, з 1854 до 1939 — адміністративний центр Тернопільського повіту у складі різних держав: Австро-Угорщини, ЗУНР, ГСРС, Другої Речі Посполитої. З 1920 — адміністративний центр воєводства, від 1939 — області. Наприкінці 1918-го до 2 січня 1919року Тернопіль — столиця ЗУНР, а з 8 липня по 21 вересня 1920 року Тернопіль був столицею маріонеткового більшовицького державного утворення — Галицької СРР. У період нацистської окупації (1 серпня 1941 — квітень 1944) місто підпорядковувалося дистрикту «Галичина».
Покровителем міста вважають святу Теклю. До Другої світової війни вівтар з її зображенням знаходився у Домініканському костелі — нині церкви Непорочного зачаття Матері Божої[5].
Населення — 217 тис. осіб (2014). Тернопіль займає площу 7268 га.
Найбільшою водоймою та окрасою міста є Тернопільський став, розташований на річціСерет. Раніше під самим Тернополем протікала річка Рудка (майже повністю висохла впродовж другої половини XIX століття). Вона текла зокрема по лінії сучасних вулиць Соломії Крушельницької та Галицькій, а починалася неподалік сучасного Підволочиського шосе.
Перше тлумачення має краще наукове підґрунтя. Заснування міст у Речі Посполитій відбувалося на основі королівських привілеїв. Досить часто засновник давав місту своє ім'я. Тернопіль був заснований магнатом та відомим діячем Речі Посполитої Яном Амором Тарновським, відповідно назва міста походить від прізвища магнатів Тарновських і грецькогоскороченого закінчення -поль від поліс «місто»[6]. У свою чергу, прізвище роду виводять з назви міста їхнього роду —Тарнова Також на честь Тарновських названі засновані ними міста Тарнобжег і Тарногруд. Варто звернути увагу, що навіть герб Тернополя є варіантом шляхетського гербу Леліва, який використовувався Я. А. Тарновським. 9 серпня 1944 року спеціальним указом Президії Верховної Ради СРСР назва міста було «уточнена» з Тарнопіль (Tarnopol) на Тернопіль. Також було перейменовано область з Тарнопільської на Тернопільську
Інше тлумачення назви є більш народним. Нібито місцевість, де було засноване місто, називалася 'Тарнополлям'. Ця назва походить від польського слова tarnina «тер(е)н». В українській транскрипції з'являється варіант Тернополля — «Тернове поле», з якого і виводять сучасну назву міста. Тернополлям місцевість називали за те, що вона довгий час була поросла терном[9]. Але тут потрібно згадати ситуацію у Польщі, де назву міста Тарнобжег намагалися пояснити тим, що нібито там на берегах Вісли ріс терен. Можливо, що поширення цієї версії відбувалося для дебуржуїзації походження назви міста.[Джерело?]Проте вона не прижилася, оскільки заснування міста Тарновськими було надто очевидним. Зокрема, Тарновські поховані у заснованому ними Домініканському монастирі, а герб міста теж відповідає їхньому родинному. Щодо радянської ситуації, то 1982 року в рамках радянської геральдичної кампанії було створено герб Тернополя. Замість родинного гербу Тарновських — герб з наголошенням на «терновому походженні» — срібна п'ятипелюсткова квітка терену з насінником у вигляді червоної зірки
